Менталітет чехів: культура, звичаї та традиції Чехії

Збираєтесь до Чехії і вже подали документи на візу? Паралельно з пошуком житла займіться тим, що на перший погляд здається не таким суттєвим: вивчіть культуру та звичаї тієї країни, куди ви їдете жити і вчитися.

Чим живуть та дихають чехи, які місцеві звичаї та традиції? Розповідає автор блогу GoStudy Олександра Баранова.

Важливе зауваження на самому початку: кого б ви не запитали, кожен вам намалює свій портрет середньостатистичного чеха і підкреслить особливості менталітету, які справили враження саме на нього. Тому будь-яка характеристика представників тієї чи іншої національності – суб’єктивна річ. З чимось ви можете погодитися чи навпаки, ні. У цьому випадку ви знайомитеся з особистою думкою автора статті – якщо вона не підкріплена офіційною статистикою.

Національний музей в Празі.

Особистий досвід автора блогу

Головні та незмінні плюси Чехії, які можна виділити після десяти років життя в цій країні:

• Безпека. У рідному Петербурзі я б ніколи не ризикнула вийти влітку у своєму спальному районі після десятої вечора за хлібом. Ризик нарватися на неприємності – майже гарантовано. У Празі на вас ніхто не зверне уваги: ​​повертаючись часом за північ по темних вулицях додому, я ніколи не відчувала тривоги. За десять років не сталося жодного (тьху-тьху!) неприємного інциденту.
• Клімат. Я приїхала до Праги з хронічною ангіною та віртуозним умінням перехворіти на всі варіанти простудних захворювань в осінньо-зимовий сезон. Через десять років я, по-перше, забула, що таке ангіна, по-друге, застуджуюсь хіба що з власної необережності. У розпал епідемії можу захворіти на грип, але нездужання не розтягується на місяць чи два, і не переходить у «хроніку», як бувало вдома.

У Празі хороше, часом навіть надто спекотне літо, сонячна суха осінь, рання тепла весна та м’яка безсніжна зима. У регіонах Чехії клімат може трохи відрізнятися, особливо в гірських областях, але все одно залишається дуже комфортним для життя

• Транспорт та масштаби столиці. Прага – найбільший населений пункт Чехії, але навіть при цьому її масштаби та чіткий розклад міського транспорту дозволяють встигнути переробити за день удвічі більше справ, ніж, скажімо, у російських мегаполісах на кшталт Москви чи Петербурга. На дорогу в середньому я витрачаю не більше 30-40 хвилин в один бік (для порівняння, дорога до офісу в Петербурзі в один бік займала у мене не менше, ніж півтори години за відсутності «пробок» та інших транспортних колізій). Тут є можливість багато ходити пішки та чітко планувати весь день, орієнтуючись на те, коли прийде потрібний трамвай чи автобус. Якщо ви живете у межах міста, то легкова машина взагалі втрачає свою значущість – усюди можна без проблем дістатися на міському транспорті.

Громадський транспорт у Празі ходить чітко за розкладом

Чехи: подібності = відмінності

Чехи – народ, який належить до слов’янської групи національностей. З цієї причини жителі Росії та України почуваються в Чехії комфортно вже з перших місяців життя. Однак деякі культурні подібності насправді скоріше являють собою відмінності.

• Чеська мова. У ній можна почути чимало слів, схожих на російські, проте багато з них мають прямо протилежне значення. Наприклад, слово “stůl” – вимовляється як [стіл] – означає зовсім не “стул”, а “стіл”. Слово «čerstvvý» – вимовляємо [черстви] – це не «черствий», а «свіжий». І так далі.
• Відкритість.Чехи досить легко йдуть на контакт, швидко заводять знайомство та невимушено спілкуються. Проте мало хто з них справді здатний відкрити співрозмовнику душу за першої ж зустрічі. Більше того, навіть тривала дружба та тісне спілкування не завжди мають на увазі справжню близькість.

Які ще риси характеру та культурні особливості типові для менталітету чехів?

• Економність, що межує зі скнарістю з анекдотів. Чехи – не ті люди, що шикуватимуть, навіть якщо є фінансова можливість. Якщо в обід чекає вибір між офісною їдальнею та пристойним ресторанчиком, чех напевно вибере їдальню, щоб не переплачувати. Або взагалі візьме на ланч щось, куплене у найближчому супермаркеті.
• Екстремальна практичність особливо властива чоловікам: чех майже напевно поскупиться на гарний букет квітів, зате легко купить своїй дамі дорогий рюкзак. А що, практично!
• Рівність за статтю. Жінка в Чехії – не слабка, а цілком собі дуже сильна стать: і валізу сама понесе, і рюкзак дотягне, і забезпечить себе фінансово повністю, та ще й чоловікові допоможе, якщо що. Дівчатам на замітку: не варто чекати від чехів проявів екстремального лицарства.
• Турбота про довкілля. Чехи відповідально сортують сміття – як мінімум, скло, пластик та папір. У парках та на міських вулицях – чисто. Спробуйте кинути папірець повз урну у присутності перехожих – ймовірність напроситися на докірливий коментар дуже велика.
• Атеїзм. За статистикою, чехи – найневіруючіша з європейських націй. Цікаво, що при цьому вони однаково із задоволенням відзначають Різдво та Великдень, тобто споконвічно релігійні свята. Напередодні Різдва багато хто ходить на службу в костел, на Великдень фарбують яйця і печуть пасхального баранця замість православної паски. До віри інших національностей ставляться або нейтрально, або шанобливо.
• Політизованість. Чехи дуже люблять подискутувати про політику, особливо покритикувати чинну владу. Багато хто бере активну участь у мітингах.
• Любов до природи. Більшість чехів на вихідні прагнуть поїхати на природу – у ліс, у гори, на озеро тощо, а не потусувати у місті. Між відпочинком у наметі у кемпінгу та комфортабельним готелем майже напевно виберуть перше.
• Готовність допомогти. Якщо ви ввічливо попросите, то вам обов’язково допоможуть знайти дорогу до вокзалу, пояснять, як заповнити той чи інший формуляр, попрацюють перекладачем у магазині.
• Слабкість до свійських тварин. Особливо – до собак. У Чехії практично не зустрінеш бездомних собак – усі тварини прилаштовані хоча б у притулок. До багатьох закладів громадського харчування дозволено вхід із собаками.
• Ввічливість. Фрази “до побачення”, “будь ласка”, “дякую”, “будьте добрі” і “здравствуйте” – невід’ємна частина чеського лексикону. Вітатися і прощатися прийнято не лише зі знайомими, а й із продавцями в магазині, співробітниками будь-яких адміністративних установ та просто з попутниками у ліфті будинку чи вагоні поїзда.
• Жорсткий гумор. Чехи люблять жартувати і чудово розуміють жарти, але їхній гумор може комусь здатися різким і грубуватим. У такому випадку досить просто сказати, що жарт вас зачепив або образив – швидше за все, більше цього не повториться.
• Толерантність. Чехам абсолютно байдуже, як ви одягнені, що ви робите і з яким виразом обличчя знаходитесь на вулиці або в громадському транспорті. Навіть якщо ви одягнете костюм мага з фільмів про Гаррі Поттера, вам і слова не скажуть.
• Байдужість до моди. Ця властивість чеського характеру випливає з попереднього, тому що чехи не схильні судити один одного «по одягу». Середньостатистичний чех не розуміє, навіщо витрачати нечувані суми на дорогий одяг, якщо можна пробігтися розпродажами або заглянути в секонд-хенд і знайти стару річ відмінної якості за копійки. Тренд slow fashion також набирає популярності в Чехії.
• Неконфліктність. Незважаючи на часту критику на адресу влади, системи транспорту чи цін на продукти, чехи не ведуть себе войовничо. Усі мітинги та демонстрації проходять за розкладом і мають мирний характер.
• Прямолінійність. Чехи безперечно говорять про те, що їм не подобається і зазвичай бувають вдячні за такий же відвертий підхід у відповідь.
• Патріотичність та національна гордість. Незважаючи на власні критичні висловлювання на адресу влади, чехи не будуть раді подібному до представників інших національностей. Чеське пиво теж належить до святая святих і не підлягає критиці. Взагалі, чехи вважають за краще приділяти увагу тому, що відбувається в межах їхньої країни, і мало звертають увагу на чужоземні перипетії.
• Доброзичливість. Чехи привітні до іноземців, особливо якщо ті володіють хоча б розмовною чеською мовою. Якщо ви добре говорите чеською, то шквал компліментів і тепле ставлення вам забезпечено.
• Пунктуальність. Запізнюватися – не в дусі чехів, так що відсутність пунктуальності – це привід зіпсувати собі репутацію.
• Повага до освіти. Чехи цінують вищу освіту та намагаються забезпечити її своїм дітям за наявності такої можливості. Однак поважається і думка дитини: якщо та не хоче відразу пересідати через шкільну парту за університетську, а хоче подивитися світ, вивчити іноземну мову, попрацювати і взагалі зрозуміти, ким вона хоче стати, батьки не стануть їй у цьому перешкоджати.

Культурний простір на даху палацу Луцерна у Празі

“Що являє собою життя звичайного чеха?”

…запитаєте ви

• У Чехії поступово починає набирати популярність віддалена робота, проте старше покоління, як і раніше, частіше працює в офісі на повну ставку з чітким графіком.
• Чехи здебільшого ранні пташки: вони рано починають роботу і рано закінчують. Вільний час присвячують спорту, сім’ї, друзям, хобі.
• Чехів можна назвати ні трудоголіками, ні кар’єристами: якщо є можливість піти з роботи вчасно, то вони вимикають комп’ютер чітко в призначену годину, і не прагнуть астрономічних сум на рахунку.
• Чехи – спокійний і розмірений народ, поспіх визнають лише у разі нагальної потреби.
• Чехи люблять посидіти за кухлем пива з друзями, причому одним кухлем справа, як правило, не обмежується. Люблять щільно і смачно поїсти: чеська кухня – суцільне м’ясо з хлібом і картоплею і мінімум овочів при цьому, так що підтримувати себе у формі за такої дієти можна, тільки активно займаючись спортом.
• Поняття “дача” – саме дача, а не заміський будинок – чехам дуже знайоме. Багато хто вирушає туди на вихідні, покопатись у грядках з помідорами та побалувати себе шашликом.
• Чехи – ґрунтовні сім’янини. Будинок, іпотека, заощадження, машина, собака, дві кішки, дача та троє дітей до 40–50 років – це про них.

Свята та традиції

Державних свят, тобто днів, коли ніхто не працює і закриті навіть супермаркети, у Чехії не так багато.

Серед них:

• 1 січня – День відновлення незалежної чеської держави. Це свято внесено до списку офіційних у 2000 році. Відзначає він факт поділу колишньої Чехословаччини на Чеську республіку та Словацьку республіку, який офіційно відбувся 1 січня 1993 року. У цей же день відзначається і Новий Рік (чеською Сильвестр), але в Чехії це – світське свято, воно має значно менше значення, ніж Різдво.
• 8 травня – День перемоги, закінчення Другої світової війни в Європі та звільнення Чехії від фашизму у 1945 році.
• 5 липня – День слов’янських святих Кирила та Мефодія. За переказами, саме цього дня 863 року брати принесли до чеських земель християнську віру та слов’янську писемність.
• 6 липня – День страти Яна Гуса, національного героя чехів, спаленого за свою віру та ідеологію. Він залишив по собі велику літературну спадщину і зробив величезний внесок у розробку чеської мови.
• 28 вересня – День чеської державності. Вважається, що цього дня 936 року був убитий власним братом князь Вацлав Пржемислович – Святий Вацлав та патрон Чехії.
• 28 жовтня – День виникнення незалежної Чехословацької республіки у 1918 році, кульмінація тривалої боротьби чехів та словаків проти австро-угорської влади.
• 17 листопада – День боротьби за свободу та демократію.15 листопада 1939 року відбулися масові демонстрації студентів проти німецької окупації, викликані смертю учасника демонстрацій та студента-медика Яна Оплетала. Окупаційна влада у відповідь розпочала масові арешти. 17 листопада всі університети та коледжі були зачинені, дев’ять студентських лідерів стратили, сотні людей відправили до концтаборів.

Інші свята (офіційно – недержавні):

• 1 травня – День праці.
• 24–26 грудня – Різдво. Улюблене чехами сімейне свято.
• Великдень – дати трохи змінюються щороку, залежно від церковного календаря, але у будь-якому випадку припадають на весну.