Ігор Одінцов про своє навчання на медичному факультеті Карлового університету

Ігор Одінцов півтора роки тому залишив навчання у медичному університеті імені Мечникова у Санкт-Петербурзі та приїхав до Праги вступати на другий медичний факультет Карлового університету. Протягом року Ігор займався мовними курсами освітнього центру GoStudy, відвідував підготовчі курси при медичному факультеті Карлового університету та дуже багато займався самостійно. З 2000 абітурієнтів другого медичного факультету прийняли 180, серед них Ігоря.

Редактору сайту gostudy.cz Ігор розповів про те, як навчитися вчитися, про бажання розвивати чеську медицину і про складнощі, з якими він стикається в Чехії.

Ігор на конференції Сенату Чеської Республіки, присвяченій іноземним студентам у Чехії

Про бажання працювати у Європі

Чому я вирішив поїхати з Росії? Усі розуміють, що у Росії умови роботи лікарів залишають бажати кращого. Коли я вступав на медичний факультет у Санкт-Петербурзі, я вже усвідомлював, що працювати хочу за кордоном. Справа не лише у фінансовій стороні питання, просто у російській медицині дуже багато проблем. Я вчив англійську мову і шукав інформацію про те, які я маю варіанти, як після навчання виїхати до Європи.

Спочатку я думав відучитися в Росії і поїхати вступати в інтернатуру до європейської країни, там отримати спеціалізацію і на цій підставі залишитися. Але чим більше інформації я вивчав, тим чіткіше розумів, що краще їхати відразу, вчитися вже в Європі. Наприклад, я усвідомлював, що після переїзду спочатку буде складно прийняти інший менталітет. А для лікаря це дуже важливо, йому треба розуміти людей.

Чому Чехія?

Оскільки в Росії я був студентом бюджетного відділення, я шукав інформацію про те, де в Європі я також зможу навчатися безкоштовно. Безкоштовну медичну освіту іноземцям надає не так багато країн. Так як я знав, що медичні факультети Карлового університету вважаються одними з найкращих у Європі, я зупинився на Чехії. До цього я жодного разу не був у Чехії, взагалі не виїжджав за межі Росії.

На медичних факультетах Чехії навчається багато студентів з інших європейських країн. Це тому, що Чехія – не найбідніша європейська країна з доступною медициною. У багатих європейських країнах, таких як Німеччина чи Франція, медична освіта дорога, медичні послуги коштують дорого і лікарі мають дуже гідні зарплати. Я б не сказав, що в Чехії у лікарів високі зарплати, але медична освіта тут така ж якісна. Європейці це розуміють і їдуть сюди, щоб здобути освіту, а потім повернутися до своєї країни працювати.

Про переїзд

Я вирішив їхати до Чехії у квітні, тобто мені потрібно було діяти дуже швидко, щоб зібрати документи, подати заяву на візу та встигнути на мовні курси. Я не встигав на курси, що готують до вступу саме на медичний факультет, від Карлового університету в Маріанських Лазнях. Але я анітрохи не шкодую, що в результаті вступив до GoStudy. Мовна підготовка, яку я тут отримав, була на найвищому рівні. Я успішно склав іспити, чехи хвалять мою чеську. Зауважу, що ніхто зі студентів Маріанських Лазней не набрав на другий факультет Карлового університету більше балів, ніж я.

Про вступ

Вступити на медичний факультет Карлового університету, звичайно, складно. У мене вже був за плечима перший курс, я дуже багато навчався, іноді цілими днями сидів за підручниками. Тут найголовніше – навчитися вчитися, вміти змусити себе сісти за підручники та просидіти за ними якийсь час, не відволікаючись. Я цьому умінню вчитися навчився на першому курсі, хлопцям і дівчатам після школи, звичайно, складніше. Але нічого неможливого немає, у Празі навчається дуже багато росіян.

Про навчання

Чеська система навчання мені подобається більше. Мені тут цікавіше вчитись. У Росії ми мали заняття з понеділка по суботу з ранку до вечора. Ми постійно перебували в університеті. Тут навчання з понеділка по п’ятницю, а в деякі дні у нас може бути лише одна пара. У Росії лекції обов’язкові, тут немає – ми як хочемо, так і здобуваємо знання. Тобто зараз у мене вдвічі-втричі більше вільного часу, але я його витрачаю на самостійне навчання. Мені простіше, коли я вчу самостійно, освоюю якийсь обсяг знань, потім приходжу до університету, де викладачі перевіряють, наскільки добре я все вивчив, дають рекомендації, я йду додому і знову навчаюсь. Для мене таке навчання продуктивніше. Я можу сказати, що за півроку навчання у Чехії я отримав більше знань, ніж за півроку навчання у Росії.

Мої одногрупники – найталановитіші люди, яких я коли-небудь зустрічав, із найрізноманітнішими інтересами. Серед нас немає тих, хто лінується вчитися, всі дуже амбітні. Здорова конкуренція дуже стимулює інтерес до навчання. При цьому у нас на факультеті дуже дружня обстановка. Старшокурсники охоче допомагають першокурсникам, дуже добре налагоджено принцип взаємовиручки.

Про ставлення до Чехії

Коли я їхав, я думав, що Чехію можна використовувати як «трамплін». Здобути тут освіту та виїхати кудись ще. Але зараз я розумію, що я з радістю тут залишився б. Навчальною базою нашого факультету є лікарня “Мотол”. Я бачу умови роботи лікарів, обстановку у лікарні, і мене просто все влаштовує.

Дуже багато добрих чеських фахівців їдуть за кордон, розвивають німецьку чи англійську медицину. Мені зараз дуже хочеться після навчання залишитися в Чехії, працювати тут.

Про можливості

Талановиті студенти-медики мають можливість проходити стажування по всьому світу. Що найцікавіше, ти можеш поїхати як до багатої країни з розвиненою медициною, наприклад, до Німеччини, так і до бідної країни, де ти отримаєш більше практичного досвіду. Там дозволяють виконувати медичні процедури, які, наприклад, тут у Чехії студенту виконувати не дозволили б. У принципі, популярністю серед студентів користуються як багаті, так і бідні країни. Але стажування, наприклад, у Німеччині ще й гідно оплачуються.

Звісно, ​​у Європі всі кордони стираються. Я поки що подорожую не так багато, але вже разів п’ять був у Німеччині, їздив до Австрії, до Італії.

Про складнощі

Складнощі пов’язані з мовою та розумінням чужого менталітету. Я непогано володію чеською, на навчанні спілкуюсь лише з друзями чехами. Начебто немає жодних бар’єрів, але іноді мені буває складно спілкуватися з новими людьми, також я поки що трохи гублюся, коли доводиться виступати перед великою кількістю людей. І тут справа не в недостатньому знанні чеської мови, а саме в тому, що нелегко вжитися в нове середовище, непросто прийняти інший менталітет.