Як не помилитись з вибором майбутньої професії? Теоретичні поради та живі приклади
Якщо ви збираєтеся навчатися в європейському виші, то обирати напрямок потрібно особливо відповідально. Навчання в Європі — це не лише привабливий, а й фінансово-затратний захід. Прикро витратити рік часу на підготовку до вступу, а на першому курсі з’ясувати, що ви помилилися та обрали не ту спеціальність. Автор блогу GoStudy Олександра Баранова розповідає, як підстрахуватися та ухвалити правильне рішення.
Студенти GoStudy на екскурсії “Містична Прага”
«Якщо ти не вступиш до вишу, підеш вулиці мести!» — ця фраза не з чуток знайома старшокласникам із Росії та країн СНД. Наш менталітет, на жаль, не допускає винятків із правил: не потрапив до вишу — отже, потрапив на узбіччя життя. Найчастіше батьки вимагають від вчорашнього школяра обрати не просто спеціальність, а Справу Життя, а якщо дитина раптом змінює рішення після першого курсу, то починаються розбірки та проблеми.
Ситуація стає ще більш стресовою у тому випадку, якщо йдеться про вступ до європейського вишу, що потребує часу та вкладення (батьківських) грошей. Тут уже не до емоцій: до питання вибору напряму майбутньому студенту справді варто підійти дуже раціонально.
Декілька кроків, які абітурієнту потрібно зробити:
- Пройти консультацію щодо професійної орієнтації. У ході неї буде виявлено слабкі та сильні сторони абітурієнта, описано особистісні характеристики, які можуть допомогти або, навпаки, перешкодити у навчанні та роботі.
- Опитати друзів та педагогів, яким ви довіряєте та знаєте, що вони можуть дати вам об’єктивну оцінку. Запитати, ким вони вас бачать у майбутньому.
- Провести самоаналіз. Візьміть аркуш паперу та напишіть, чим у житті ви хотіли б займатися. Потім подумайте, які напрями у вищих школах можуть забезпечити вам потрібну підготовку. Після цього переверніть аркуш, розділіть на дві половини та перерахуйте свої сильні та слабкі сторони. Не лукавте: якщо ви не любите математику, так і напишіть, при цьому не обмежуйте себе шкільними предметами: якщо ви чудово малюєте або пишете музику, добре налагоджуєте контакти з людьми — це також зараховується.
- Якщо у вас довірливі стосунки з батьками, покажіть їм результати дослідження своєї особистості та попросіть прокоментувати. Можливо, картина після цього трохи зміниться., які найбільше відповідають результатам ваших роздумів та опитувань. Підходьте до питання раціонально, але з любов’ю до себе: не треба націлюватися на програмування лише тому, що «айтішникам добре платять», а з математики у вас завжди була п’ятірка. Можливо, вам сподобається архітектура, моделювання або економічна сфера. Там теж не обійтися без математики.
- Розшукайте російськомовних студентів обранихи вишів та поспілкуйтеся з ними. Використовуйте всі джерела: групи Вконтакті та на facebook, канали в Telegram та сторінки університетів та мовних шкіл у Instagram. Дуже ймовірно, що ви дізнаєтеся від студентів багато подробиць про навчальний процес та педагогів, яких немає на офіційних сайтах. Отримана інформація може зміцнити вас у рішенні або, навпаки, змусить змінити курс.
Пам’ятайте, що помилка не виключена навіть під час ретельної підготовки. Майте план Б: будьте готові змінити виш, факультет, спеціальність, або повернутися додому та спробувати заново без зайвих сліз. У будь-якому випадку ви отримаєте колосальний життєвий досвід.
Студенти підготовчих курсів GoStudy у Чехії
Від автора
«У 2004 році я закінчила петербурзьку гуманітарну гімназію з поглибленим вивченням двох іноземних мов. До кінця школи я вільно говорила англійською та німецькою, чудово писала трьома мовами, але гуманітарний напрямок мені порядком набрид. З точними науками я теж дружила, срібна медаль давала можливість спокійно обирати університет, і тут підлітковий вік узяв своє: я збунтувалася.
Обрала Санкт-Петербурзький державний морський технічний університет і спеціальність «Проектування та виробництво конструкцій морської техніки». Мама-редактор спочатку втратила свідомість, а коли прийшла до тями, то на сімейній раді переконала мене змінити рішення. У результаті я без іспитів пройшла в Російський державний гідрометеорологічний університет, де здобула ступінь магістра за спеціальністю «Екологія і природокористування», з’явилася думка про те, щоб продовжити навчання в Чехії.
Я рік навчалася на підготовчих мовних курсах, вступила до докторантури на природознавчий факультет Карлового університету, а через рік знову сталося «проектування морської техніки»: я зрозуміла, що не хочу бути екологом. На той момент я вже давно писала і публікувалася, мені запропонували редакторську посаду, і я не замислюючись пішла з університету.
Проте любов до навчання та гуманітарна освіта мене «наздогнали»: я закінчила магістратуру на факультеті соціальних наук Карлового університету за спеціальністю Mediální a komunikační studia. Зараз збираюся навчатися в докторантурі за тим самим напрямом. Ось тільки десь усередині відчуваю, що недовго чекати чергового «приступу проектування»: дуже хочеться отримати якісні знання у сфері інформаційних технологій».
Особистий досвід: студенти чеських вишів і не лише
Теоретичні поради про те, як обрати університет, є корисними. Проте практично все може скластися інакше. Найкраще це зрозуміло на прикладі живих історій людей, які вже подолали етап вибору спеціальності вдома чи в Чехії. Розповідають читачі блогу GoStudy.
Анна Х., редактор:
«Моя перша освіта — журналістика. Я обрала її, відштовхуючись від власних інтересів. Ні з ким не радилася, просто оцінювала престиж університету. Я з дитинства писала, і, мабуть, мій потяг до роботи зі словом і підштовхнув мене до журналістики. Однак я отримала диплом у Новосибірську і залишилася незадоволена, було відчуття, що щось пішло не так.
Наступною сходинкою стала освіта у Празі у сфері арт-менеджменту у ВШЕ. Тут теж зіграв роль особистий інтерес, цього разу до мистецтва. Цього разу батьки вже включилися в процес: наполягали на тому, щоб вищий навчальний заклад був державний і рейтинговий, щоб освіта була того варта, якщо я вже поїхала до Європи».
Студентам арт-менеджменту потрібна не лише базова економічна освіта, а й наглядність: вони повинні добре орієнтуватися у світі сучасного мистецтва.
Катерина Л., інженер-проектувальник:
Після закінчення дев’ятого класу я пішла до коледжу, бо виник конфлікт з директором школи. Коледж на той момент обирала за принципом «ближче до будинку». У дитинстві мені дуже хотілося стати судмедекспертом або патологоанатомом, але я зрозуміла, що таке навчальне навантаження не потягну, і jбрала туризм. Мені було важливо, щоб напрямок мені подобався, а подорожі я любила.
Після коледжу влаштувалася на роботу, але не за спеціальністю, а інженером-проектувальником. Зрозуміла, що «кірочка» мені таки знадобиться. Здобула спочатку вищу освіту, але за тією спеціальністю, що мене справді захоплювала — з психології. До того ж я розуміла, що не зможу залишити роботу заради навчання, тому довелося обрати той напрямок, який дозволив ці завдання поєднувати. Потім сталася додаткова освіта в моєму робочому напрямку, «Інженер зв’язку». Зараз планую навчання у європейському виші. Вирішила, що це буде IT-сфера, хоча деталей поки що не знаю. Чим ширший кругозір, тим більше затребуваний може бути фахівець, вірно? Я не хочу обмежувати себе».
Марія Д., лікар-онколог:
«У дитинстві я часто хворіла і багато часу проводила в різних лікарнях. Пам’ятаю, що мені було шість чи сім років, але мені вже чітко не подобалася білоруська система охорони здоров’я. Коли мені виповнилося дев’ять років, ми з батьками вирушили на канікули до Європи, побували у Відні, Венеції, Парижі, Барселоні, Берліні. Мені дуже сподобався Відень. Коли ми повернулися, я заявила домашнім, що хочу бути лікарем-стоматологом і працювати в Австрії, тому що там хороша охорона здоров’я і добре платять. Як я прийшла до таких висновків у дев’ять років, розуму не докладу, але факт залишається фактом: я зробила це своєю метою.
У результаті Австрію замінила Чехія, тому що навчання та проживання у Відні були моїй родині не по кишені. До того ж я не настільки добре знала німецьку: мені було простіше з нуля вивчити чеську мову. Замість стоматології я обрала загальну медицину та в результаті онкологію. Після завершення навчання у Карловому університеті вперто шукала роботу в Австрії, не знайшла, і для мене це була справжня трагедія. Потім я влаштувалася до лікарні в Зноймо, десь через сім місяців австрійська мрія зблікла, і я нарешті заспокоїлася».
Юлія Г., журналіст:
«В одинадцятому класі в Пермі я ходила на курси на факультет журналістики і відразу зрозуміла, що вчитися там не хочу, але професія журналіста мене приваблює. Тому стала шукати альтернативний варіант і вступила на політологію. Це давало мені потрібну основу і дозволяло потрапити до журналістики. Мені дуже подобалися політичні журнали і хотілося писати так само, як автори цих видань, я отримала диплом, працювала за фахом, потім переїхала до Чехії.
У Празі спочатку збиралася продовжити вивчати політологію в аспірантурі, навіть написала мейл на факультет. Дізналася, що потрібно підготувати проект дисертації, скласти вступні іспити та закинула цю ідею. Стривожилася: адже я не розумію, які у педагогів запити, не знаю «внутрішню кухню». На якийсь час відклала думку про навчання. Потім повернулася до неї, вступила на факультет соціальних наук Карлового університету, до магістратури за спеціальністю Mediálna studia, закінчила її. Здивувала сама себе, чим дуже задоволена. Тепер замислююся про докторантуру на тій самій кафедрі».
Микита К., IT-фахівець (тестер комп’ютерних програм):
«Моя перша освіта — медична. Я пішов до університету в Москві слідом за старшим братом, мене цікавила медицина та біологія, та й що приховувати — просто не хотілося йти в армію. При цьому інформаційні технології та техніка мене завжди притягували. Я розчарувався в медицині десь до п’ятого курсу, але дав “останній шанс” ординатурі.
Однак медичний диплом не пропав даремно: я працював понад п’ять років у фармакології, планував будувати кар’єру, а потім виникла ідея про переїзд до Чехії. Тут я і вирішив реалізувати себе в ІТ і, як показав час, потрапив у ціль. Зараз розумію, що не треба було поспішати: якби у мене після закінчення школи було більше часу на роздуми, я одразу поїхав би до Європи і обрав інформаційні технології».
Наталія К., бухгалтер:
«Після школи я хотіла вступати до економічного університету, але бухгалтерія мене не дуже приваблювала. Але в результаті я все-таки пішла на ту спеціальність, за якою точно завжди знайду роботу – так тато порадив. Так і сталося: робота у мене є скрізь і завжди. У Чехії збиралася вступати до Празької Вищої школи економіки, на спеціальність, пов’язану з бухгалтерією.
А якщо говорити про мрії, то в юності я хотіла бути хіміком та займатися наукою. Або кліматологом. Найбільше у свій час хотіла бути радіоведучою. Зараз, якщо захочу змінити професію, піду вчитися на скульптора. Люблю історію мистецтв та все, що з нею пов’язано. Настрій із плином життя змінюються. Я вважаю, що це нормально».
Якісну освіту в галузі хімії в Чехії можна здобути в Карловому університеті, Вищій школі хімічної технології, Технічному університеті в Остраві та університеті Пардубіце.
Тетяна С., дитячий педагог та вихователь:
«Я не знаю, звідки до мене прийшло бажання стати педагогом. Пам’ятаю, як я, першокласниця, прийшла 1 вересня додому і сказала, що я навчатиму дітей. І все. За 11 років у школі моє бажання не змінилося. Змінювалися предмети, які я хотіла викладати, вік дітей, з якими хотіла працювати, але не більше.
До моменту вступу до університету були вже додаткові знання, які допомагали визначитися. Напрямок я обирала залежно від того, які предмети мені під силу. Як би я не хотіла, припустимо, бути учителем біології, знаю, що іспит з хімії я б не здала, тому зараз я викладаю історію та суспільствознавство, періодично даю уроки англійської молодшим школярам.
Якщо говорити про освіту в Чехії, то знанням іноземної мови можна доповнити диплом, адаптувати це до місцевих реалій і викладати. Наприклад, та сама чеська чи російська мова. Я поки що розмірковую над продовженням освіти, але сферу точно змінювати не маю наміру».
Помилка з вишем – не катастрофа
Обираючи напрям навчання у європейському виші, важливо підходити до справи відповідально та раціонально: оцінити свої сильні та слабкі сторони, але при цьому пам’ятати, що ви маєте право на помилку. Якщо ви промахнетеся, нічого катастрофічного не станеться: ви зможете змінити спеціальність, факультет чи виш. У крайньому випадку – повернутися додому та почати все спочатку.
Оставить комментарийВаш комментарий