Вища школа економіки у Празі: досвід випускника

Вища школа економіки в Празі або ВШЕ (чеш. Vysoká školа ekonomická v Praze) – найпрестижніший державний виш у Чехії, повністю орієнтований на вивчення економічних спеціальностей. Про свій досвід навчання у ВШЕ автору блогу GoStudy Олександрі Барановій розповів випускник факультету національної економіки Дмитро Федоров.

Лекційна зала Вищої школи економіки у Празі

Вступ

Я закінчив ВНЗ у 2009 році, досить давно, тож якісь деталі могли відтоді змінитися. Однак у мене збереглися контакти, я спілкувався зі студентами, які навчалися у ВШЕ вже після мене, і можу сказати, що принципи навчання залишилися незмінними.

Найпростіше – це вступні іспити. Іноземець обов’язково має скласти тест з чеської мови, якщо він збирається навчатися безкоштовно, тобто на чеському відділенні, після чого його допускають безпосередньо до вступних іспитів.

Іспити мають формат тестів; перевіряється знання іноземних мов – як мінімум, англійської – та математики. Залежно від факультету можуть бути інші тести, наприклад, на знання в галузі культури.

Якщо ви добре знаєте чеську мову і у вас хороша шкільна база, то проблем із вступом не повинно бути.

Організація навчального процесу

Сам процес навчання – складніший, тому на першому та другому курсі багато студентів за підсумками іспитів відсіваються. Від студента вимагається відповідальність і самостійність: ти сам обираєш предмети, які вивчатимеш у тому чи іншому семестрі, причому ти маєш правильно розподілити навантаження, щоб успішно скласти всі тести.

У ВШЕ, як і інших європейських вишах, діє кредитна система: кожен предмет має «вагу» в балах – т. зв. кредитах, і протягом семестру потрібно набрати певну їх кількість. Відповідно, на наступний курс студента переводять також за умови, що він набрав потрібну кількість балів. Усі предмети поділяються на три категорії: обов’язкові (чеш. povinné předměty), обов’язкові «за бажанням» (чеш. povinně volitelné předměty) та необов’язкові (чеш. volitelné předměty).

У кожному семестрі студент обирає собі предмети з першої та другої категорії, якщо кредитів не вистачає або цікавить щось конкретне, можна додатково обрати предмет з необов’язкових. Навчання у бакалавраті триває три роки, у магістратурі – два роки.

Коли я почав вчитися, мене приємно здивувало сучасне оснащення вишу: класи, техніка – все було новеньке, як з голочки. За відвідуванням лекцій ніхто не стежив – від нас вимагали тільки результат, тобто здати все і вчасно. Знаю, що зараз, під час карантину, навчання у ВШЕ ведеться дистанційно, але треба сказати, що й тоді ті, хто не відвідував лекції, навчалися практично повністю дистанційно. Вони ж, зазвичай, ще й підробляли під час навчання.

Я не працював, навчався і справно ходив на всі пари, про що анітрохи не шкодую. Якщо ти – іноземець, і поки не дуже добре володієш чеською, то краще все ж таки ходити на лекції, щоб потім було менше питань.

На всьому факультеті у нас тоді навчалося лише 60 російськомовних студентів – із трьох тисяч осіб. Зараз, звичайно, ця цифра вища – 400 осіб та більше. До речі, у ВШЕ можна навчатися і російською, і англійською, але тоді за освіту доведеться платити.

Спілкування педагогів з іноземними студентами у ВШЕ дуже професійне, я жодного разу не чув неетичних коментарів і не стикався з упередженим ставленням. Комунікація з педагогами відбувалася найчастіше в електронному форматі, за мейлом, або в рамках щотижневих консультацій.

Проблем із тим, щоб налагодити контакт із однокурсниками-чехами, теж не виникало. Я сказав би, що чехи тримають шанобливу дистанцію: якщо ти сам йдеш на контакт і хочеш спілкуватися, то із задоволенням приймуть тебе, але самі набридати не будуть. Я не дуже люблю галасливі компанії, так що близьких друзів я собі під час навчання не завів, але деякі мої знайомі мали дуже широке коло спілкування, зокрема серед чехів.

Фото з архіву Вищої школи економіки у Празі

Проживання

Іноземним студентам і тим, хто не з Праги, ВШЕ надає гуртожиток – чотири величезні панельні будівлі, вони знаходяться в районі Йижні Меністо, недалеко від другого корпусу вишу.

Умови життя в гуртожитку були спартанські: у двомісній кімнаті кожен мав ліжко, стіл, стілець і лампу, ось, мабуть, і все. Однак і в гуртожитку можна жити та нормально вчитися – все залежить лише від самого студента, я можу підтвердити це на своєму досвіді.

Зараз багато студентів воліють винаймати квартиру; якщо жити із сусідами, то вийде недорого, і точно комфортніше, ніж у гуртожитку.

Працевлаштування

У ВШЕ, як і в інших європейських вишах, діє програма обміну студентами ERASMUS Plus. У бакалавраті всі студенти вивчають другу іноземну мову на додаток до англійської (французька, іспанська, італійська тощо), що розширює географію можливих поїздок. На першому курсі студент обирає для себе основну та додаткову спеціалізацію та може розвиватися та поглиблювати знання відразу у двох напрямках.

Починаючи з другого та третього курсу, необхідно замислитись про майбутнє працевлаштування. У стінах ВШЕ щорічно проводиться ярмарок вакансій, де можна зав’язати корисні контакти, залишити своє резюме, дізнатися про цікаві для тебе компанії і влаштуватися, наприклад, на літнє стажування. Іноземним студентам це особливо необхідно: наш головний мінус у порівнянні з чехами – відсутність зв’язків, усі дороги ми змушені прокладати собі самостійно.

Я дуже шкодую, що свого часу не скористався цими можливостями: не з’їздив за обміном в іншу країну і не почав заздалегідь замислюватися про роботу. Пояснюю це своєю молодістю. Мені було 17 років, я – за природою людина замкнута, інтроверт, тож я більше думав про поїздки додому, про те, щоб побачити рідних, аніж про побудову кар’єри.

Чехи старші за студентів країн СНД на момент вступу до вишу, вони вже більш дорослі в моральному відношенні і часто відповідальніше ставляться до таких питань, що дуже чудово.

Чому ВШЕ?

Якщо говорити про рівень освіти, то змагатися з ВШЕ може лише Карлів університет та Чеський технічний університет – і там, і там є економічні факультети. Я навчався в аспірантурі Карлового університету і можу сказати, що це було на рівні з магістратурою у Вищій школі економіки.

У ВШЕ усі педагоги були не просто теоретики, а практикуючі професіонали. До нас щороку приходив міністр фінансів ЧР та розповідав про підсумки минулого року. Влаштовувалися зустрічі з президентами та фінансовими директорами великих компаній, з нобелівськими лауреатами. Постійно залучали до навчального процесу впливових осіб чеської економіки: приходив Петро Келлнер (найбагатший мільярдер Чехії, засновник інвестиційно-фінансової групи PPF – прим. ред.), Богуслав Соботка (чеський політик, міністр фінансів у 2002–2006 рр., прем’єр-міністр Чехії у 2014–2017 рр. – прим. ред.), голови Центрального банку ЧР. Я пам’ятаю, як нам читав лекції Вацлав Клаус (другий президент Чехії в 2003–2013 рр., який раніше був її прем’єр-міністром, один із найвпливовіших чеських політиків, почесний професор МДУ, випускник ВШЕ – прим. ред.), він вів предмет “Економічна політика”. Одним словом, навчання у ВШЕ – це шанс особисто побачитися та поговорити з людьми, яких у звичайному житті навряд чи зустрінеш.

Освіта, здобута у ВШЕ, мені дуже допомогла. Незважаючи на те, що я не працював безпосередньо за фахом, я пишу багато статей на економічну та політичну тематику. Багато хто з хлопців, які навчалися одночасно зі мною або писали дипломи, зараз обіймають помітні посади. Наприклад, Штепан Кршечек – головний економіст у BH Securities a.s., або Лукаш Кованда (http://www.lukaskovanda.cz/), головний економіст у Trinity Bank, соціоекономічний аналітик в ООН. Тож празька Вища школа економіки – це чудовий старт для хорошого життя.