Навчання на еколога в Карловому університеті в Празі

Карлів університет залучає іноземних абітурієнтів не лише перспективою здобути якісну гуманітарну чи медичну освіту. Вікторія Лебедєва приїхала до Чехії, щоб продовжити навчання у магістратурі природничого факультету з екологічної спеціальності. Про свій досвід вона розповіла автору блогу GoStudy Олександрі Барановій.

Вікторія із задоволенням згадує про навчання у магістратурі на природничому факультеті. Джерело: особистий архів Вікторії Лебедєвої.

З Москви – до Праги

У Росії закінчила бакалаврат за спеціальністю «Екологія та охорона навколишнього середовища» в Російському державному соціальному університеті (РДСУ).

У моєму виші не було магістратури. Я почала переглядати інші варіанти у столиці, але їх було лише два: Московський університет нафти та газу та Московський державний університет. Обидва навчальні заклади мали дуже високий конкурс, при цьому пропонувалося не більше п’яти бюджетних місць. Я адекватно оцінила свої сили, подумала, що мої шанси вступити на безкоштовне відділення дуже малі. Варіант із платним навчанням я не розглядала.

Однак я не мала бажання залишатися в Росії. Поки я розмірковувала, як бути далі, моя мама знайшла інформацію про те, що можна вчитися в Чехії безкоштовно, якщо знаєш чеську мову. Ми радилися, порахували та зрозуміли, що рік навчання на підготовчих курсах у Празі обійдеться дешевше, ніж рік життя та навчання на платному відділенні у Москві.

Я побувала у Празі, зустрілася з дівчиною, яка займалася збиранням документів, вона мені все розповіла і дуже допомогла згодом. Нострифікацію диплома мені зробили до Чеського агротехнічного університету в Празі (ČZU), оскільки вони мають напрям «Прикладна екологія». Однак для навчання я врешті-решт обрала природничий факультет Карлового університету.

Курси чеської: як це було

На підготовчих курсах педагоги спілкувалися з нами лише чеською мовою. У мене з’явився бойфренд-чех, я познайомилася з його друзями, так що спілкування чеською мовою було багато. У мене була чітка мета – вивчити чеську мову. Вечірки та гулянки мені були нецікаві, тому я повністю зосередилася на навчанні. На іспиті на сертифікат В2 набрала близько 89 балів.

У мовній школі про нас дуже піклувалися. Я мала досвід навчання в Росії і з цікавістю спостерігала, як навчають у Чехії. «Бери, не хочу»: у Європі головне, щоб ти сам хотів навчатись, був проактивним студентом, і тобі все дадуть.

Є такі речі у чеській мові, яких у підручнику просто не знайдеш. Пам’ятаю, що я дивилася чеською улюблений серіал, «Секс у великому місті». Це було гарною ідеєю, оскільки серіал я дивилася не раз і російською та розуміла, про що мова. А от коли я спробувала читати книги чеською, то мені було не дуже зрозуміло, але я сумлінно читала зі словником і виписувала незнайомі слова.

Вимова чеською у мене досі «кульгає», є акцент, але я з ним особливо не борюся.

Навчання в Карловому університеті

Для вступу до магістратури я проходила співбесіду. Напрямок навчання обрала той самий, що й на бакалавраті, тобто забруднення повітря.

У моєму рідному місті Новомосковську дуже погана якість повітря, і я мала «блакитну» мрію: отримати екологічну освіту, повернутися і виправити ситуацію.

Навчання у Карловому університеті нагадувало картинки з американських фільмів — суцільна свобода. Можна самому планувати розклад та навчальне навантаження. Складнощі були зі статистикою та з вищою математикою. Досі зі здриганням згадую ці предмети, хоча вони були лише в одному семестрі.

Згадую із теплом викладача пана Кочі (doc. Ing. Vladimír Kočí, PhD.), який вів у нас предмет Life Cycle Assessment. Мені взагалі дуже подобалися всі предмети, де нам пояснювали матеріал на прикладах. І у професійному сенсі, і по-людськи мені подобався педагог пан Молдан (Prof. RNDr. Bedřich Moldan, CSc.), автор книги Podmaněná planeta. Це науково-популярне видання написане чудовою мовою та доступне для будь-якої людини.

Навчання на природничому факультеті Карлового університету включає дуже багато лабораторних занять та практик «у полі». Джерело: особистий архів Вікторії Лебедєвої.

Про роботу еколога в Чехії

У Чехії екологічні питання все ж таки популярніші, ніж у Росії. Взяти хоча б поділ сміття чи ініціативу «Без упаковок» (чеш. Bez obalov), яка мені дуже близька. Хоча навіть попри це у Чехії дуже великий обсяг пластику у відходах. Зменшити його виходить важко. Наприклад, я дуже люблю мінеральну воду Magnesia, замовляю її пакуванням по шість штук. При цьому сподіваюся, що весь цей мій пластик буде правильно перероблений.

Наразі Європейський Союз поставив завдання щодо досягнення кліматичної нейтральності (carbon neutral) до 2050 року, є певні цілі на рівні ООН. Мені здається, що у зв’язку з цим спостерігатиметься розквіт екологічної тематики: всі фірми зараз дружно захотіли мати sustainable характеристику. Ситуацію ускладнює те, що в Чехії є багато компаній важкої промисловості, де працевлаштовано велику кількість населення. Достатньо згадати Остраву.

На даний момент я не працюю за фахом. Я менеджер з проектів (чеш. projektový manažer), займаюся питаннями технічної безпеки та охорони праці. Загалом, це той самий напрямок, який я мала у Росії. Тільки нещодавно з’явилася можливість застосувати мої екологічні знання за призначенням. Зараз проходжу навчання на аудитора, надалі хотіла б розвиватись у напрямку sustainability. Не дарма ж я присвятила екології десять років!

Я думаю, що конфлікт між екологічними та економічними інтересами є скрізь. Звичайно, у Швеції кращі справи з екологічної точки зору, проте у них дуже високі податки.

Про життя в Чехії

Мені дуже комфортно жити у Чехії. В університеті ніхто не звертав уваги на те, що я — росіянка. Ставилися шанобливо і по-людськи, але поблажок при цьому не робили. Моє походження прокоментували лише одного разу, на минулій моїй роботі. Це було неприємно. В іншому, навпаки, захоплювалися, що я розмовляю чеською мовою і інтегрована в місцеве суспільство. Останнє для мене природно: в яку б країну я не вирушила, я завжди намагалася вивчити хоча б пару слів місцевою мовою.

Я в Чехії вже дев’ять років, не за горами громадянство. У Празі мені дуже подобається. Міський транспорт ходить вчасно, масштаби міста невеликі, все дуже зручно та затишно.

Мені симпатичне ставлення чехів до життя: вони з дитинства займаються спортом, багато часу проводять на природі. Начебто їдять свинину і пиво п’ють багато і часто, але при цьому здебільшого люди спортивні та підтягнуті.

Вікі дуже подобається чеська природа та любов місцевих жителів до активного відпочинку. Джерело: особистий архів Вікторії Лебедєвої.

Про майбутнє

Я хочу пробувати нове. Адже життя коротке, тому, поки вік дозволяє, хочу подивитися світ.