Як вступити до кращої кіношколи в Європі.

Василь Малишка, переможець одного з наших конкурсів грантів, вступив до найкращої в Європі академії кіно – Факультет кіно та телебачення Празької академії виконавських мистецтв FAMU. Про складний вступ, плани, перспективи та життя у Празі Василь розповів в інтерв’ю.

У рубриці «Інтерв’ю зі студентом» на нашому YouTube каналі наші випускники відповідають на питання про свій вступ, навчання та життя в Чехії.

Мене звуть Василь. Мені 21 рік, я із міста Ужгород в Україні. Це маленьке провінційне містечко на кордоні зі Словаччиною та Угорщиною. У Празі я вже п’ятий рік. З вересня починаю навчатись у FAMU на сценаристиці.

Розкажи, чому ти вибрав Чехію?

Я б сказав, що особливо питання вибору не стояло. Коли я навчався в останньому класі школи, я вже захоплювався кіно. Я подивився фільм «Пролітаючи над гніздом зозулі», це якраз фільм чеського режисера Мілоша Формана. Він мене дуже вразив до сліз, і якось навів на думку зайнятися режисурою і взагалі дуже надихнув. Так я довідався про FAMU, Мілош Форман там навчався.

Але це було несерйозно, тому що не стояло питання туди вступати, не було фінансових можливостей. Але потім мій дід, якому було на той час 80 років, на Facebook побачив рекламу від GoStudy з інформацією про грант. Мій дід, який Facebook називав “фасебук” німецькою. Я спочатку подумав, що він щось не так зрозумів, не дуже серйозно сприйняв це, але потім прочитав умови і взяв участь.

GoStudy мав конкурс на грант?

Так, на безкоштовне навчання. Я відправив заявку і сам повірив, подумав, що маю шанс – і через кілька місяців я дізнався, що я виграв грант і що для мене і навчання, і проживання у Празі перший рік повністю покривалися.

І проживання?

Так. Це було дуже чудово і як тільки я дізнався, звичайно, вже не було питань, куди йти далі. Я вирішив, що FAMU це те, куди я хочу.

Якого року ти приїхав до Чехії?

2015-го.

Ти провчився на курсах рік і одразу пішов вступати до Академії кіно?

Так. Мені було 16 років, коли я приїхав до Праги, і свій перший фільм я зняв у 16 ​​років. Фільмом це важко було назвати. Це була інтерпретація літературного твору українського автора Михайла Коцюбинського.

Будівля легендарної кіношколи FAMU у Празі

Ти знімав його в Україні?

Так, із акторами місцевого театру ляльок. Думаю, для першої роботи непогано вийшло. Я підготував усі роботи, але я не вступив. Я дуже зосередився тільки на одному варіанті вступу і більше ні про що не думав. Почав шукати якісь інші варіанти, і мій учитель чеської мови розповів про факультет гуманітарних досліджень Карлового університету. Я подумав, що це найкращий варіант для мене, бо там філософія, психологія і подав документи туди.

І ти туди вступив?

Так, я там провчився семестр, але все ще хотів вступити до FAMU. Замість того, щоб навчатися, я трохи забив і почав знімати інший фільм та готуватися знову до FAMU.

Який фільм?

Романтична короткометражка, «Посилання» називалася. В результаті ми той фільм не зняли, хоча там зібралася хороша команда, але не вдалося зняти з фінансових причин і просто по часу не встигали.

У FAMU я відправив те, що знімав ще до цього, разом зі своїми одногрупниками GoStudy. Це було в рамках конкурсу GoStudy, де кожен клас, кожна група робили щось на кшталт виступу чи відео. Ми знімали такі короткометражки про життя студентів у Чехії. Просто дуже живі історії, спілкування. Про те, що ти хочеш робити у Чехії. Моменти, де ти хвилюєшся. Вийшло непогано, але вступити не вдалося.

Як ти в результаті вступив до FAMU на сценаристику?

Минулого літа я поїхав до Америки за бізнес-програмою. Я думав, що це чудово, випробування себе. Спробувати щось зовсім не таке, як звичайно, не пов’язане з гуманітарною сферою чи творчістю. Просто я вирішив спробувати себе у продажу і я продавав книги в Америці.

У якому штаті? Скільки ти там був?

У Техасі. 4 місяці. Я ходив просто районом, стукав у двері і пропонував людям книги. Це якщо коротко. І, звичайно, багато друзів не розуміли, чому я не поїхав на нормальну Work and Travel. Я ж зрозумів, що мені потрібне якесь випробування для себе, спробувати щось, що вибило б мене із зони комфорту, і це вийшло.

Я повернувся з Америки і вирішив: з універу я вилетів, але все ще цікавлюся кіно і все ще пишу і потрібно спробувати ще раз у FAMU. Я подався на сценаристику, частково тому, що на сценаристику потрібні лише письмові роботи. На режисуру потрібно 2 короткі фільми: 11 хвилин на вільну тему і портрет на 2 хвилини. Я з досвіду вже зрозумів, що, по-перше, це багато часу, а по-друге, без фінансових вкладень нічого не вийде. Все одно якась якість має бути, тому треба вкласти гроші. Тому я вирішив на сценаристику, писати мені також було цікаво. На перший етап потрібно було подати три оповідання, два розбори фільмів та ідею повнометражного фільму.

Які фільми ти розбирав?

Я обрав «Патерсона» Джима Джармуша, це така романтична комедія, дуже розслаблена, там практично нічого не відбувається, але вона кумедна і мені його творчість дуже подобається. І другий фільм – «Мистецтво негативного мислення» Барда Брейєна.

Що таке розбір фільму?

У мене також було це питання, нам жодних гайдлайнів не давали. Я розбирав сюжет, ідею, тему, персонажів, операторську роботу, звук. У всіх частинах знімального процесу ти маєш розібратися та дати цьому об’єктивну оцінку.

А що означає ідея повнометражного фільму?

Ти повністю описуєш сюжет. Ідея на 3 сторінки, все стисло, без реплік, просто описуєш, що відбувається, про що це.

Перший етап – це така лотерея. Ти подав, маєш викластися на максимум і все, більше від тебе нічого не залежить. А другий етап вже живіший, бо це ти зустрічаєшся з викладачами та зі своїми колегами/конкурентами, які теж хочуть вступити, і це триває 3 дні. Перший день був розбір фільму, те саме, що я робив на першому етапі, але тепер лайф. Фільм інший. Ми всі сідаємо у залі у FAMU, дивимось фільм і потім після нього 2 години пишемо аналіз. Другий день – це тести на знання літератури, кіно, мистецтва загалом. Третій день – це інтерв’ю. Це радше формальність, дивляться, що тобою керує, чому ти хочеш саме сюди. Тут ти мусиш сказати, що ти дуже хочеш. І все. Потім для іноземців ще мовний іспит і все.

Фото з архіву FAMU

Розкажи, чи працював ти в Чехії на якихось великих проектах типу HBO?

Так, я шукав якогось підробітку, щоб він був пов’язаний з кіно. Тут дуже складно пробитися, якщо в тебе немає освіти. Я пішов у масовку і мій перший проект, в якому я знімався – це “Падіння лицарів”, дуже крутий проект про середньовічних лицарів. Він знімався у різних замках Чехії. Там дуже кльово було, костюми цікаві, познайомився з молоддю, яка теж знімалася, чи вступала до FAMU,чи щось пишуть. Це непоганий підробіток, якщо це великий проект, американський чи британський. Там можуть бути цікаві костюми, процеси, за якими цікаво спостерігати збоку.

Як сценарист ти ще не працював?

У якомусь великому проекті, ні.

Як ти вважаєш, чи є у тебе майбутнє в цій сфері тут? У Чехії? І скільки сценаристи тут заробляють?

Чесно кажучи, не прикидав. Я не знаю, це дуже індивідуально. Це залежить від того, чи робиш ти сценарій для серіалу, фільму, який бюджет у них та яке у тебе ім’я. Спочатку поки ти не відомий, як і в будь-якій професії, ти працюєш за копійки. А потім потенційно в тебе є шанс заробити і непогані гроші, але для цього потрібно хоча б один-два великі проекти зробити.

Конкуренція тут висока?

Мені здається не дуже. Є кілька людей, котрі постійно щось пишуть, на різних проектах працюють і вони зайняли свою нішу. Мені здається, перепустка не така велика для нових людей, але це все реально.

Ти читаєш сценарії після того, як фільм переглянув?

Так є таке. Якщо фільм класний, то мені подобається, як там люди розмовляють, як сюжет розвивається.

Що для тебе класний фільм? Приклад.

Один із останніх класних фільмів, який я побачив – «Старим тут не місце» братів Коенів. Це офігенний фільм. Там зйомки відбуваються в Техасі і там якраз усі головні персонажі у картатих сорочках, капелюхах, бутсах. Техаські хлопці. У реальному Техасі таке рідко зустрінеш. Але вони дуже класно стилізували і сюжет дуже напружений, трішки нуарний. Після цього фільму мені захотілося прочитати роман, за яким зняли фільм і сценарій теж. Роман дуже добре екранізовано.

Яку пораду ти дасиш майбутнім абітурієнтам FAMU?

Вчити чеську, багато писати та багато дивитися, читати сценарії. У будь-якому випадку багато дивитися, ти маєш реально це любити і просто копатися в цьому і бути трохи гіком. І намагатися вступити, поки не доб’єшся.

У тебе який рівень чеської?

С1. Якщо відверто, щоб писати сценарії чеською мовою, цього недостатньо. Рідною мовою складно писати сценарії, щоб вони були живі, мова була жива, іноземною мовою це ще складніше, але вступити реально.

Я сам не знав нікого з іноземців, хто б навчався на сценаристиці, але я вступив. Також є знайомий, українець, який вступив з першого разу на режисуру, який навіть не жив у Чехії, але вивчав мову 4 місяці і зараз вступив на режисуру. Але людина не сиділа склавши руки, знімала роками, якісь проекти робила. Я теж писав з дитинства, тому потрібно просто багато працювати. І дуже любити цю справу, дуже любити кіно, дуже любити писати.