Словаччина та Чехія: у чому різниця менталітетів?

Традиційно студентів з Росії та країн СНД залучає перспектива здобуття вищої освіти в Чехії. Однак сусідній Словаччині теж є, що запропонувати: безкоштовне навчання словацькою чи чеською мовою, диплом європейського зразка, відмінні кар’єрні перспективи. Вчитися і жити доведеться у красивій зеленій країні, повній національних парків та середньовічних замків.

Град у Братиславі по праву вважається архітектурною домінантою словацької столиці. Джерело: Shutterstock.

Словаччина: основні факти

Перші письмові згадки про Словаччину відносяться до XVI століття, проте історія Словацької Республіки як самостійної держави бере початок 1 січня 1993 року. Тоді сталося мирне, «оксамитове розлучення» — Чехословаччина офіційно розпалася. Через роки і чехи, і словаки оцінюють це рішення позитивно: дружні відносини між народами збереглися, причому самостійність дозволила підкреслити самобутність кожної культури.

Словаччина розташована в центрі Європи і межує з Чехією, Угорщиною, Польщею, Австрією та Україною. Чисельність населення у всій країні можна порівняти з кількістю жителів у деяких мегаполісах: за даними на грудень 2017 року, у Словаччині проживає близько 5,5 млн осіб. Для порівняння, у Нью-Йорку мешкає близько 8,5 мільйонів (статистика 2019 року), близько 85% населення – словаки, на другому місці за чисельністю – угорці (9,7%), більшість жителів – католики; загалом Словаччина – більш віруюча країна, особливо в порівнянні з сусідкою Чехією. Офіційна мова – словацька.

Гордість маленької Словаччини – природні ландшафти: дев’ять національних парків, мальовничі Татри («маленькі Альпи», як називають їх гірські гіди та досвідчені туристи), соковиті альпійські луки та ліси, що займають близько 40% території республіки.

Навчання у Словаччині

Словаччина залучає студентів з Росії та країн СНД із кількох причин:

• Словаки належать до групи слов’янських народів. Вони відкриті та доброзичливі, а близькість менталітетів полегшує адаптацію росіянтну, українцю чи білорусу.
• Навчання у державних вузах словацькою мовою ведеться відповідно до європейських стандартів та безкоштовне для всіх іноземців.
• Диплом словацького університету визнається у будь-якій країні Євросоюзу, що розширює географію пошуку роботи.

Наводимо державні університети, в яких можна отримати якісну підготовку у різних галузях:

• Прешівський університет у Прешові
• Економічний університет у Братиславі
• Аграрный університет в Нітрі
• Трнавський університет в Трнаві
• Філософа Костянтина в Нітрі
• Університет Павла Йозефа Шафарика у Кошице
• Жилінський університет у Жиліні
• Словацький медичний університет у Братиславі
• Технічний університет у Кошице
• Католицький університет у Ружомберці
• Технічний університет у Братиславі
• Університет Коменського у Братиславі
• Університет Матея Бела в Банській Бистриці
• Університет Св. Кирила та Мефодія у Трнаві
• Університет ветеринарної медицини у Кошице

У словацьких вузах можна навчатися безкоштовно, якщо ви володієте словацькою або чеською мовою на рівні В2 і вище. При цьому конкурс в університетах Словаччини нижчий, ніж у Чехії, тому місць вистачає для всіх бажаючих. Шанси на вступ суттєво підвищує навчання на профільних мовних курси.

Університет Коменського у Братиславі. Джерело: Shutterstock.

Що спільного у словаків та чехів?

Менталітет словаків та чехів відрізняється, однак у них є й спільні риси.

• Прагнення до активного відпочинку на природі. Трекінг, вихідні з наметом, велопохід, тренування на скеледромі або хоча б просто гриль на березі озера – будь-якому з цих варіантів віддадуть перевагу сидінню вдома перед телевізором.
• Любов до спорту. І чехи, і словаки займаються спортом з дитинства. Починаючи з третього класу, чеські школярі ходять у басейн і на ковзанку, відвідують безкоштовні секції з футболу та флорболу. Старші хлопці взимку їздять на обов’язковий двотижневий лижний курс.
• Повага до власного коріння. В обох народів дуже розвинене патріотичне ставлення до своєї країни та її історії.
• Пріоритет сім’ї. Чоловік цілком може відмовитися від важливого відрядження, якщо воно завадить запланованій сімейній поїздці. При пошуку житла враховується, як далеко знаходиться школа чи дитячий садок. Батько також має право піти у декретну відпустку по догляду за дитиною.
• Економічність. Словаки і чехи – дуже практичні, місцями доходить до скупості. Атрибутами шикарного життя хвалитися не прийнято – вас не зрозуміють і скажуть, що грошима можна було розпорядитися розумніше. Місцеві жителі із задоволенням купують товари зі знижками, одяг нерідко купують секонд-хендах.
• Поділ бюджету. Чоловік-годувальник, який забезпечує всю сім’ю, – це дуже рідкісний сценарій для Чехії та Словаччини. Як правило, обидва партнери працюють, витрати діляться навпіл або відповідно до рівня заробітку. Те саме стосується витрат на забезпечення дітей.Повага до вищої освіти.
• Трапляється так, що дитина із сім’ї із середнім статком навчається у платній школі, бо батьки вважали це найкращим вкладенням у його майбутнє. Витрати на освіту ставляться у пріоритет.
• Рання самостійність. Чеські та словацькі школярі починають підробляти з 15–17 років. Після вступу до університету живуть, як правило, окремо від батьків і прагнуть забезпечувати себе самостійно.

Чеський заповідний регіон Шумава – рай для любителів трекінгу. Джерело: Shutterstock.

Чим відрізняються чехи та словаки?

Думками про відмінність словацького та чеського менталітету поділилися жителі Праги – чехи, словаки та слов’яни-емігранти.

Міхаела Г., співробітниця Amazon (Чехія):

«Почну з історичної ремарки: словаки завжди були більш “праві”, ніж ми. Під час Другої світової війни вони відразу ж склали зброю і перейшли на бік нацистів, тоді як чехи були готові чинити опір. Якщо говорити про основну особистісну різницю, то словакибільш запальні та темпераментні. Жителі Південної Моравії на них у цьому схожі, тому що територіально до них ближче знаходяться. Типовий чех – це холодна голова в будь-якій ситуації і легка дистанція в комунікації. І так – словацька мова м’якша за чеську».

Андреа Ж., психолог (Словаччина):

«У Чехії багато говорять, у Словаччині одразу діють. Чехи повільніші, зате те, що зроблено — завжди зроблено на совість. Словаки прагнуть реалізувати ідею якнайшвидше, але при цьому якість може постраждати. Чехи більш закриті, складніше заводять друзів. Словаки – відкритий, сердечний, відчайдушний народ ».

Юлія Г., журналіст (Росія):

«Словаки більш компанійські, легше відкриваються під час дружнього спілкування. Чехи в цьому сенсі більше схожі на німців, особливо пражани та жителі населених пунктів на кордоні з Німеччиною. Набагато чіткіше вишикувані кордони, вони набагато жорсткіше їх дотримуються».

Щоправда, у Чехії є Моравський регіон. Це зовсім інший світ, де вино ллється рікою, з тобою вип’ють по стаканчику і дружитимуть. У Празі такого не відбувається, ти маєш бути знайомий з людиною, добре знати її. Якщо це маленьке село — тим паче. Пам’ятаю, ми були з чоловіком у гостях у його брата; чоловік заглянув у холодильник, щоб узяти майонез, а брат йому: „Що це ти господарюєш у моєму холодильнику? Ти ж туди нічого не купуєш“. Уявити таку ситуацію зі словаками, українцями чи росіянами практично неможливо. Ще один приклад: ми їздили якось сім’єю до Словаччини поїздом. Туди їхали зі словаками, назад — із чехами. У поїзді було дитяче купе. Отож словацькі мами були зовсім не проти „чужих“ дітей у цьому просторі, а чешки кидали косі погляди. Мовляв, ми за це купе заплатили, тож тільки ми на нього і маємо право.

«Мій приятель-словак каже, що чехи — більш власний народ, більш егоїстичний, чи що. Щодо політики, то тут обидві країни налаштовані на більш ліберальну та прогресивну хвилю, принаймні так хочеться думати на підставі статистики на виборах. А ось щодо працевлаштування ситуація в Чехії краща: все-таки здебільшого словаки їдуть до Чехії на заробітки, а не навпаки».

Станіслав Р., маркетолог (Україна):

«Мені здається, словацькі дівчата набагато більше часу приділяють своїй зовнішності, ніж чешки. Принаймні, якщо на вулицях Праги я зустрічаю доглянуту і стильно одягнуту жінку, то вона зазвичай говорить або словацькою, або російською».

Марія Д., онколог (Білорусь):

«Під час навчання у чеському вузі 80% мого студентського оточення складали словаки. Якось так у мене виходило і далі по життю: після того, як я закінчила працювати в лікарні в Зноймо і поїхала, то зберегла контакти саме зі словацькими колегами».

Словаки простіші, ніж чехи. З ними легше порозумітися. Я завжди зі словаками співпадала за гумором і світовідчуттям. З друзями ми обговорювали навіть те, як радянське минуле наших батьків відбилося на нашому вихованні і виявили масу спільного. Чехи знаходилися під великим культурним. впливом Німеччини та Австрії, тоді як Словаччина тяжіла до Східної Європи.Це відчувається і в лікарні в Комарно, де я зараз працюю.Коли я намагаюся наводити колегам „чеські“ приклади, то чую у відповідь: „Ну звичайно, адже чехи завжди тяглися до стандартів західних країн, тому вони виглядають по-іншому“.

Коли я навчалася у Карловому університеті на Першому медичному факультеті, то однокурсники-чехи дуже довго тримали зі мною дистанцію. Напевно, лише до четвертого курсу сформувалася компанія чехів, куди мене прийняли, і ми почали разом кудись ходити. А ось словаки прямо з першого курсу кликали мене на всі заходи і ображалися, якщо я з якоїсь причини не могла прийти. Пам’ятаю, як ми з подругою Катею виправдовувалися: „Ми ж білоруски, а у вас там своя тусовка“. У відповідь нам казали:”І що?У нас словацька вечірка, ми вас дуже чекаємо. Ми ж не чехи, щоб ставитись до вас по-іншому”.

« Цікаво було спостерігати і те, що словаки більше спілкувалися зі словаками, а чехи – з чехами. Іноземців звали частіше саме в словацькі компанії. Щодо словаків я ніколи не відчувала бар’єр через різницю менталітетів, а от у випадку з чехами, завжди відчувалася холоднувата стриманість».

Олеся С., адвокат (Україна):

«Я переїхала до Словаччини у зв’язку з останніми політичними подіями в Україні, до цього жила в Києві. У Братиславі мені сподобалося. Можливо, тому, що вона багато в чому нагадує українську столицю. Невеликий центр, спальні райони – ті зовсім як рідні. Словаки — дуже доброзичливі, товариські. Словацька мова звучить набагато м’якше, ніж чеська, мені здається, вона дуже схожа на українську. А „чештина“ грубувата, на слух віддалено нагадує німецьку».

Олександра С., студентка Карлового університету (Казахстан):

«Коли я вступила на перший курс у Празі, то оселилася у гуртожитку неподалік станції метро Nádraží Holešovice. У блоці зі мною жили три чешки. Чеську мову я на той момент знала на рівні В2, але щебетати пташкою ще не виходило, не вистачало словникового запасу. До того ж я дуже сором’язлива за вдачею, так що сусідської дружби у нас не склалося. Якось удома нікого не було, а в мене перестала працювати зарядка для ноутбука. Наступного дня треба було складати два есе, я була в розпачі. Написала пост у групі гуртожитку на facebook із запитанням, чи немає у когось випадково зарядки, тут же відгукнулася дівчинка-словачка. Вона не просто виручила мене: наступного дня принесла печиво і запропонувала попити кави, потім покликала мене пограти в теніс. Загалом буквально витягла мене з раковини, як равлика, і створила нашу дружбу своїми руками. І все це, незважаючи на мій бар’єр! Ми спілкуємося вже сім років, навіть її батьки мене вітають із святами та періодично кличуть у гості. Є й інші приятелі-словаки. А ось із чехами у мене якось не складається. Можливо, я недостатньо відкрита для спілкування».

Софія П., дієтолог (Росія):

«Кілька років тому мені здавалося, що до росіян, українців та білорусів найближче за менталітетом поляки. Потім у моїй “ієрархії подібності” слідували словаки та чехи. Я думала, що словаки — більш зрозумілі, веселі, прості, вільні від обмежень та забобонів, готові порушувати правила. Чехи, як мені здавалося, живуть у жорстких рамках, роблять усе за правилами. Однак згодом я краще впізнала чехів, вони стали мені зрозумілими, з’явилися друзі та коло спілкування по роботі, тому зараз я вже не бачу різниці. Можливо, це я змінилася чи остаточно інтегрувалася у середовище. Зараз я помічаю, що якщо словаки живуть не в Братиславі, то вони не мають “лоску” міських мешканців. Це прості, нехитрі люди, які працюють і ведуть звичайне життя».